Яна Самко

Якою повинна бути практика у журналіста? Цікавою, вражаючою, захоплюючою? Безумовно, кожен може добрати своє синонімічне значення. Та головне - це заново закохатись в обрану професію.


Місяць я практикувалася на телеканалі «Херсон Плюс» як кореспондент. За цей час мені вдалося побувати на різноманітних зйомках. Було майже усе: будівництво, народне свято, мобільні пункти обігріву, театр, суд тощо. Траплялися і зйомка за зйомкою, коли необхідно за 15 хвилин поїздки в таксі переключитися з купи звітних цифр екологічної інспекції на судове засідання відносно корупційної діяльності державного посадовця.
І кожного разу здавалось, що складніше вже нікуди. Але на наступний день була інша локація й інший рівень складності.
Та відзняти матеріал – це лише півсправи. Адже далі йде розшифрування та створення безпосередньо самого сюжету. Додайте до цього ще й дедлайни. Ось де дійсно голова йде обертом.
Насправді, теорія - це безумовно добре та основа для практики. Та саме «в полі» розумієш тонкості журналістської діяльності. Звичайно, без помилок не обходилося. На всіх етапах роботи різних зйомок я помилялася і не один раз. Виправляти їх допомагали і головний редактор, і старші журналісти, і оператори з монтажером. При цьому вони пояснювали, як уникати такого надалі.
Телебачення – це світ, де важливо усе: вигляд, мова, голос, манера спілкування, характер та вміння працювати у команді. Усього цього можна з легкістю навчитися, якщо матимеш бажання та силу волі. Й безумовно, чого ще потребує телебачення – самооцінки.
Тож, це була особлива практика. Й не тому, що потрапила до редакції каналу без чиєїсь допомоги. А тому, що дивлячись на людей, які люблять те, що вони роблять – закохуєшся в журналістку справу знову і знову.
Дякую всій редакції телеканалу «Херсон Плюс». А студентам молодших курсів хочеться побажати - не бійтесь пробувати всі напрямки журналістики. Лише так зрозумієте, чи на правильному ви шляху.