Тетяна Борумбей – студентка 4 курсу факультету журналістики й 4 курсу факультету кібербезпеки та інноваційних технологій. Учасниця міжнародних проектів у Вірменії та Грузії на теми “демократії”, “медіаграмотності”, “гендерної рівності”.

Волонтерка і учасниця проекту з обміну досвідом Німеччина-Україна "Партії, асоціації, громадські ініціативи, громадські рухи - опора демократії"

Редакторка, дизайнерка. Захоплюється фотографією, танцями, макетуванням та версткою.

Вивчає основи і принципи документального кіно. 

 

 

В інтерв'ю Сергію Колесниченку розповіла про те, як вдається навчатися відразу за двома спеціальностями, про реакцію батьків на ідею доньки, як була за крок від відрахування з факультету журналістики, дитячі мрії та про правильність визначення пріоритетів. 

 

 - Як виникла ідея вступити на ще одну спеціальність?

 - Взагалі спонтанно. Я дізналася, що відкривають новий факультет, там сказали: “Хто хоче спробувати свої сили –чекаємо”.  Я і комп'ютер – це відірви і викинь. Я нічого не вміла взагалі, працювала у Wordi і все. Це був такий  челендж для самої себе, такий виклик собі, що ти можеш спробувати і дай собі шанс – раптом у тебе вийде? І коли почало виходити, я зрозуміла, що мені це подобається

 

 - Як ти поєднуєш дві денні форми навчання?  

 - У минулому році я була на третьому курсі на двох факультетах (факультет журналістики і факультет кібербезпеки та інноваційних технологій – автор).  Нам сказали що на заняття факультету кібербезпеки та інноваційних технологій можна ходити після обіду. Зранку я їхала на пари  ФЖ (факультет журналістики - автор), після обіду  приїжджала на кібербезпеку. Цього року у мене індивідуальний графік навчання, тому встигаю і вчитися, і працювати одночасно.  

Журналістика та кібербезпека – це абсолютно “полярні“ речі. У журналістиці ти створюєш інформацію, а тут (кібербезпека - автор) ти намагаєшся її захищати, ти вчишся, як її правильно обробляти не тільки як журналіст, але і як професіонал в ІТ-сфері.

 

 - Які є особливості у виконанні домашніх завдань?

 - На журналістиці в основному це створення мас-медійних матеріалів. На факультеті кібербезпеки ми намагаємося виконувати конкретні практичні завдання з IT-сфери.  

 

 

- Як ІТ сфера тобі знадобиться у майбутньому?

  - У якості спеціаліста та якоїсь, напевно, іншої роботи. Так би мовити, “подушки безпеки”, яка допоможе мені, якщо з журналістикою не складеться. Мені здається, така різнопрофільність робить мене кращим фахівцем. У тебе є більше можливості, більше розуміння того, що робити і як це все працює. У кожному інтернет-виданні, телеканалі є технічний відділ. Я журналістикою цікавлюся більше не як кореспондент чи ведуча певної програми. Так, це дуже цікаво, але мені більше цікавий профільний зворотній бік (те чого не показують по телевізору-автор). Це технічне обслуговування. Технічна спеціальність допоможе мені в тому, що я знатиму основу та  принципи роботи того самого «зворотного боку»

 

 - Яка реакція була батьків, на те, що ти хочеш навчатися ще за однією спеціальністю?

 - Батьки ставилися до цього дуже скептично. «По-перше: це величезна кількість часу і сил, які будуть йти, тому що крім навчання існують такі речі, як практика, стажування, робота. Спочатку, не те, щоб були проти, була така фраза "чи бачиш ти себе на двох спеціальностях, і як ти взагалі збираєшся працювати далі?». Коли я почала про це думати, я не знаю, я “зависла”(роздумувала-автор), напевно, на якийсь час, тому що, дійсно , а що буду з цим робити? Я взагалі зможу координувати своє життя? Бо часу залишається зовсім мало. Коли вже на практиці  спробувала свій новий розклад дня і зрозуміла, що у мене виходить, що мені подобається таке навантаження, батьки погодилися з моїм рішенням.

 

 - Які були плани щодо вибору професії у школі?

 - У 7 класі у мене було дуже багато різних ідей, я хотіла бути ветеринаром, перекладачем - що завгодно, тільки не журналістика. Про журналістику я почала замислюватися, напевно, в кінці 11 класу. Одним з таких рушійних моментів були події 2 травня в Одесі (протистояння між противниками і прихильниками євромайдану, тоді за офіційними даними загинуло 48 людей - автор). Я побачила, що  відбуваються такі речі, які навіть журналісти не можуть пояснити. Ми не бачимо правди, у нас немає того, що може допомогти нам подивитися на подію повністю. Наприкінці 11 класу я познайомилася з великою кількістю людей, які булиочевидцями цієї події, і це наклало свій відбиток на вибір професії. Я зрозуміла, що хочу показувати людям правду. Так як і потрапила на факультет журналістики.”

 

 - Чим ти зараз  займаєшся?

 - На даному етапі я поєдную навчання та роботу кореспондента на каналі "Репортер". Крім того, як фрілансер, займаюся дизайном, фотографією, версткою. Це журналістика і технічна робота” (Сміється-автор).

 

 - Були думки кинути навчання ?

 - Так, і не один раз. На 1 семестрі 1 курсу, як тільки но вступила. Коли насправді було важко вчитися, деякі дисципліни перескладати кілька разів!  

 

 

 

 - Що тебе зупинило забрати документи?

 - Напевно, бажання подивитися, а що буде далі, або чи зможу я якось реалізувати себе практично в цій справі. Не шкодую, що залишилась. Я отримала можливості, про які навіть не думала. Всі міжнародні проекти, в яких я брала участь насамперед завдяки навчанню на факультеті журналістики, дали можливість познайомитися з великою кількістю людей, котрі не тільки надихають, а й запрошують на стажування у різні частини світу, що може дати крутий досвід.

 

 - Що тобі не подобається у наших “вишах” ?

 - Це дуже непросте питання тому, що мені немає з чим порівнювати.  На міжнародних проектах я у багатьох студентів   запитувала, які приїжджали до нас  за обміном, як їм тут? Їм подобається рівень того що, тут (в Україні-автор) спілкування з викладачами простіше, і конкретно, що стосується нашої академії, то більше викладачів-практиків. Ще цікаво те, що ми (студенти, які навчаються в українських ЗВО- автор)  звикли думати, що у нас  одна теорія, навіщо нам це все, ми можемо пройти стажування. Вони(студенти з інших країн) так не вважають, у них це по іншому. Для них це передусім обов'язок отримати гідну освіту.

З приводу освіти в Україні в цілому я думаю, що у нас створена система, яку треба розвивати, вкладати зусилля в розвиток креативних студій, нових технологій. Саме тоді студенти захочуть вчитися в Україні. Сьогодні, на жаль,  освіта не є ключовим елементом розвитку.

 

 - Як реагують люди, коли дізнаються, що ти навчаєшся на 2 спеціальностях одночасно?

 - Ти знаєш, для деяких це взагалі дивно, коли хтось навчається відразу двох спеціальностях. Коли ти говориш, що це два факультети, я таких "круглих очей" ніколи не бачила, як у цих людей, які запитують. Не знаю чому, але у нас в Україні прийнято вважати, що  однієї освіти вистачить. Та чому? На жаль, у свідомості наших людей є така думка,  що "не всім це треба і не всі цього хочуть, особливо в тому віці, коли ти подаєш документи до ЗВО, ти ж дитина.”

 

 - Чи цікавились інші студенти,  як реалізувати навчання на 2 спеціальностях одночасно?

- Так, особливо перший курс. Дійсно дуже зацікавилися, особливо після того, як Тетяна Василівна (декан факультету журналістики - автор) анонсувала, що є можливість вчитися паралельно на кількох факультетах, коли одночасно можна здобути освіту різних напрямків. Але потім багато дивувалися, дтвлячись на моє заспане обличчя після того, як я до п'ятої ранку  сиділа робила домашнє завдання на ФЖ. Ось, мабуть, і думають деякі друзі: "Воно нам треба?". Хоча деяким цікаво. 

Проте впевнена, це питання треба вирішити головою, серцем і зрозуміти: чи потрібно це саме тобі. 

 

 - Які поради  можеш дати тим, хто хоче спробувати навчатися на двох спеціальностях відразу?

 - Це моє улюблене питання (Сміється). Якщо ти хочеш чимось займатися, щось отримати нове для себе навіть, якщо ти розумієш, що в цьому повний нуль, - спробуй! Чому ні? Будь сміливим! Не потрібно кидати після невдалої спроби. Якщо ти серцем і головою розумієш, що вчитимешся на 2 спеціальностях , що витримаєш цей ритм, це дійсно складно. То давай, чому б ні!?

 

 - За скільки часу ти пристосувалася  "жити" на два факультети, 2 спеціальності? «

- Найскладніше, до чого потрібно було звикнути – це дорога, життя мене до такого не готувало (сміється).  Ти щодня постійно кудись їздиш. Я потрапила на лекційний тиждень на кібербезпеці і відразу почалися практичні, тоді я зрозуміла, у що вплуталася. Що тепер зі мною буде? Спочатку у мене був такий графік безглуздий, просто знущання якесь з себе, я не могла зрозуміти, як все встигнути, куди йти? Що робити?  Я звикла, напевно, через 2 місяці до такого шаленого ритму. 

 

 - Які недоліки навчання на двох спеціальностях відразу?

 - Іноді заганяєш себе усіма речами настільки, що немає часу на сон чи їжу, з цими парами плюс якісь відволікаючі дії. Пари парами, але життя то йде. Воно з тебе життєві сили витягує і ти потім в кінці тижня лежиш і думаєш: "Навіщо?" , "Чому я"? Великий мінус – це втома, дика втома, але це теж і плюс, бо ти кожен день вчишся новому і спілкуєшся з людьми з різних сфер.

 

 

  - Знаєш ще когось, хто вчиться також, на 2 спеціальностях відразу? 

 - Так, знаю, одного хлопця. У мене не було прикладу і це було найстрашніше, коли у тебе немає, кого запитати, коли тобі ні з ким порадитися, бо ніхто не був в такій ситуації. На перший етапах я довго шукала людину, яка б могла  мені підказати, порадити. Що ж мені робити? як мені тепер жити? Пізніше я познайомилася з хлопцем , який вчиться відразу на трьох спеціальностях: на журналістиці, праві та політології.”

 

 - Як  вступила на кібербезпеку на 2 курс?

 - Нас набирали екстерном відразу на другий курс. Ми  складали академрізницю, коли ми дізналися, скільки потрібно всього вивчити й скласти, ми були в шоці. Ну нічого, впоралися, живі, працюємо далі!

 

 - Яке ставлення викладачів на факультетах, про навчання на 2 спеціальностях ?

 - На ФЖ проблем у мене не було ні з чим:  ні з сесію, ні з викладачами. Тетяні Василівні (декан факультету журналістики-автор) подобається моя цілеспрямованість, мій ритм, вона навіть мені прямо говорить: "Давай роби! пробуй, вчи, знання зайвими не бувають!". Та ще й залучає до купи різних проектів. Життя на ФЖ кипить! 

На кібербезпеці суворіше. Через те, що індивідуальний графік я взяла на журналістиці, на кібербезпеку повинна ходити постійно, тому там всі дедлайни потрібно обов'язково дотримуватися. Хоча, звичайно, викладачі розуміють, що ми ж парадедьно навчаємося на двох факультетах, тому буває, що тобі йдуть назустріч (крім того, я не одна така там, нас багато - весь 4 курс, наприклад).  

 

- ФЖ чи кібербезпека?

 - Це як мама і тато. Це два різних світи, які я рівноцінно люблю. 

 

 - У тебе були якісь цікаві "курйози"? Плутала ім'я викладачів чи їхала не туди і не на ту пару?

 - Боже, постійно, постійно. Ти як в якомусь мареві вже після двох тижнів, коли ти спиш по 2-3 години на добу. Це дві частини міста - 4 станція і центр (Рішельєвська). І ти їдеш на пару на ФЖ, а у тебе виявляється, зараз там немає пари, а вона на кібербезпеці (бувало й таке). І виходить, що у тебе новий пропуск, а на кібербезпеці ти незрозуміло навіщо - “Добрий вечір я диспетчер”(говорить слова із пісні “Виталька - Добрый вечер я диспетчер” та сміється-автор)

 

 - Розкажи про один з них.

 - “Одного разу я поїхала здавати курсову на кібербезпеку, а захист була на ФЖ, і таке було”.

 

 - Курсову на скільки тоді захистила?

 - “На відмінно, на тверду 5”(говорить із гордістю-автор)

 

Автор: Сергій Колесниченко                

Фото надані героїнею