Кожного ранку, перш за все, я беру до рук телефон. Хвилин тридцять вичитую та роздивляюся, що сталося у світі, поки я спала. Така звичка з’явилася  після того, як я почала працювати на телебаченні. Майже два роки я є частиною неймовірного колективу «Першого міського».

Ночі у судах та світанки у глибинці регіону, бомжі та посадовці, неймовірні  історії  людей, що  надихають  та бентежать, викликають  злість та захоплення.

Потримати у руках левеня, змію, ігуану? - Легко.

          Ледве не звалитися з обриву у пошуках хімікатів?  - Запроста.

          Покататися на військовій техніці та навчитися збирати автомат?  - Не питання.

 Викрити схему відмивання грошей? Вивчити різноманітні кодекси? Навчитися розпізнавати смертельні захворювання? - Обов’язково.

Журналістика — це можливості, які треба вміти використовувати. Але це, безумовно, цікаво та корисно. І щоб там не говорили, але журналістика робить нас кращими. Принаймні, мене точно.